Ольга СКРИПНИК. До хати рідної
БІЖИТЬ СТЕЖИНА, стоптана роками До хати рідної...у шпоришевий двір,Де Доля найріднішими рукамиТримає писаний роками твір.А в ньому все : і вечори, і ранки,Міцні морози і весни розмай, Любов і сум приходили до ганку.І тричі був весільний коровай.А потім онучат бадьорі ніжки Несли до хати щастя повен міх...Все пам'ятає стоптана доріжка,Двір береже розмови, жарти, сміх....Старенька Доля в Господа питає:- Ще є про що писати, чи вже край ?І крадькома сльозинку витирає - Їй до душі земний, родинний рай.Візьми, мій Боже, твір у свої руки І допиши сторінку, хоч одну !Аби звучали в хаті рідні звуки І двір зустрів ще не одну
Читати далі