Молитва в темряві
В хаті було тепло. В печі гуготів вогонь. Валентина, яка щойно прийшла з роботи, зняла змочений мжичкою верхній одяг і сіла зморена біля груби, аби хоч кілька хвилин перепочити. На душі було важко, а думки нестримно змінювали одна одну: «Мої любі, відгукніться. Мої рідні, озовіться. Хоч плюсиком, хоч смайликом, хоч есемескою. Господи, врятуй і збережи…»Безперервний потік її молитовних думок перервало синове: - Мам, ти чого так довго? - І Карини ще немає. Казала, що гас закінчується, то що там можна в темряві робити? Може сходити зустріти? Надворі ж морок який, ще й мрячить і намерзає відразу. Слизько ж… – гукнув
Читати далі