Вівторок, 26 Жовтня, 2021
Головна > ГАЗЕТА > НАМ ПИШУТЬ > Книга під назвою «Дитинство»

Книга під назвою «Дитинство»

Я довго вагалася, чи зможу цікаво написати про село, в якому народилася та проживаю, про дитинство, в яке часто повертаюся у спогадах, адже я лише людина, в серці якої живе маленька дівчинка з далекого минулого.

Спогади та емоції переповнювали душу, і я наважилася написати так, як відчуваю. З’явилася я на світ в далекі сімдесяті роки в невеликому затишному селі на Близнюківщині, яке носить красиву назву – Анастасівка (зараз Настасівка). Однак, між собою люди цей населений пункт називали Паськова, то й до цих пір звучить саме така назва. Моє рідне село – то моя найбільша любов і все моє життя.
В спогадах із свого дитинства я бачу невелике гарне село, про яке можна сказати: в одному краю станеш – інший видно. Біленькі хати-мазанки всі були зі ставнями, які на ніч господарі обов’язково закривали. Коло хатинок і всередині у всіх було затишно. На побілених стінах висіли репродукції картин, портрети, уквітчані вишитими рушниками. Між кімнатами в оселях були так звані сіни.
Ми – діти, а нас було багато, влітку зранку до ночі пропадали на Бритаю – на той час повноводній річці, де до знемоги купалися та засмагали на сонечку. І ніхто з дорослих не звертав уваги на наші почервонілі від пірнання та річкового піску очі.
Серед села був магазин, коло нього – школа. Мені ходити до неї не довелося, а сестрички навчалися в закладі. Після закриття школи ми потайки пробиралися в будівлю, бо там ще лишалися якісь папери та книги, а нам було цікаво і трішки страшно.
За Паськовою розкинувся вишневий, колись панський сад, який знаходився ближче до Якимівки. Разом з бабусею ми ходили туди рвати ягоди на варення, а навесні, коли він потопав у біло-рожевому ніжному цвіті, його красою милувалися всі місцеві жителі.
Далі за селом розташувалася молочно-товарна ферма, де було багато корів, телят та коней. Дітям дозволяли влітку тут працювати. Ми з гордістю їхали на конях, запряжених у воза, різати гілки з шовковиці, щоб нагодувати шовкопрядів. І хоч робота була не з легких, та ми із задоволенням її виконували, бо знали, що отримаємо заробітну плату, відчуття радості від якої не можу передати й зараз.
Особливою втіхою для малечі була пасіка. Сама невеличка будівля була вросла в землю і обсаджена акацією та плодовим садом. Можна було годинами спостерігати, як над квітучими ароматними кущами та деревами діловито снують бджоли, виконуючи свою надважливу місію. Коли починали качати мед, пасічник сповіщав про це дітлахів, і ми, взявши баночки, йшли на пасіку, де нас пригощали смачнющим медом та ще й додому давали. То була справжня насолода..
На початку Анастасівки височіла нова споруда молочно-товарного комплексу. Тут працювали мої батьки: тато – скотарем, а мама – лаборантом, тому я часто бувала у них на роботі, допомагаючи. Згадую свої неймовірні відчуття, коли тато приносив найсмачніший у світі подарунок «від зайчика». Він розпалював вогнище прямо в полі, вибивав насіння з шапок соняшників і смажив його, а потім, наповнивши кишені, приносив цю смакоту нам. А суниці…тато наривав їх разом з гілочками, на яких були ягоди, зв’язував букети і дарував своїм донькам…
В кожного з нас своя доля. Я виросла, закохалася, вийшла заміж, народила дітей, і мені довелося переїхати в інше місце. Та з часом життя повернуло мене до рідного села – туди, де народилася, де знайома кожна стежка, кожен двір, кожен куточок. У наших серцях є місце, зіткане зі спогадів, змішаних з любов’ю, а це, повірте, справжній рай для людини. Книга під назвою «Дитинство» завжди зі мною, і скільки б років мені не було, я відчуватиму тепло від спогадів про бабусю, тата, маму, яких вже немає поруч зі мною. Але життя триває, лишилися мої діти, сім’я, друзі з того далекого минулого.
Якщо хтось прочитає цей допис і загляне у свій особистий рай та думками повернеться в той куточок, де була написана його книга дитинства, буду щаслива, бо в ріднім куточку навіть солов’ї співають знайомою мовою.

Любов Дрюкова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *