Вівторок, 7 Грудня, 2021
Головна > ГАЗЕТА > Діти Близнюківщини мріють про майбутнє.

Діти Близнюківщини мріють про майбутнє.

Конкурс «Моя Мрія – 2021» започатковано у 2018 році за ініціативи Анатолія Русецького з метою підтримки творчої молоді, сприяння патріотичному, духовному та естетичному вихованню майбутньої еліти суспільства. Традиційно участь у конкурсі беруть серед інших і учні з Близнюківщини.

В цьому році діти писали твори на тему «Україна через 30 років». В підсумку Чуприна Марія з Близнюків та Посохов Костянтин зі Слобожанського вибороли друге місце в номінації «Есе», а Андрійчук Анастасія з Садового – третє.
До вашої уваги роботи талановитих дітей.

Чуприна Марія
Сон в руку ?

Я бачила дивний сон…
Немов ураганний вітер, що промчав сьогодні над Близнюками, підхопив мене на невидимі крила і відніс до невідомої казкової країни. І люди, і речі, і оточення – все було в цій країні незвичайним.


Мене вразила природа, чиста, незаймана, неушкоджена. У полі вільно гуляли тварини, не лякані ніким, у небі заливалися співом птахи, у кришталеві води рік зазирали кучеряві верби. І така гармонія була у всьому, що серце завмирало від захоплення. Ось так, мандруючи полями, я потрапила у село.

Що то за село було ! Як писав Тарас Шевченко «неначе писанка, село…». Навколо цього райського куточку колосилися пшениця й жито, пишалися золотими коронами соняхи. Увечері лунали пісні, це молодь після трудового дня вийшла на вечорниці. Зазирнула я до сільської школи, що потопала у морі різнобарвних квітів. «Оце рівень…», – подумала я. У кожному навчальному кабінеті – мультимедійні дошки, а на партах дітей – мінікомп’ютери. Басейн, велотреки, каток, тенісні корти, футбольне поле, тренажери – ось оснащення цієї сільської школи. І школярі всі такі веселі, доброзичливі, безтурботні, дружні. Я не побачила жодної дитини, засмученої негативною оцінкою чи ще якоюсь шкільною неприємністю. А вчителі, скоріше наставники, допомагають учням осягнути всі складнощі наук.
І тут мій погляд упав на якийсь майданчик з невідомою технікою. Виявляється це паркувальний майданчик для громадського транспорту. В ряд вишикувались літальні апарати з функцією вертикального зльоту і посадки, які використовують сільські мешканці, щоб відвідати сусіднє село чи місто. Мене надзвичайно зацікавила ця диво-техніка, адже нічого подібного я ще не бачила у своєму житті. Ці літальні апарати працюють на екологічно безпечному живленні – електриці, щоб не забруднювати атмосферу, оснащені чотирма пропелерами і бортовою електронікою. Для планування маршруту пасажири використовують планшетні персональні комп’ютери. Оце так диво дивне!
«Що ж тоді можна побачити в містах, коли села тут такі ?» – подумала я.
Аж раптом я вже в іншому місці. Ось воно, місто !
Мене вразили міські будинки-хмарочоси, де, окрім житлових приміщень, були й «зелені зони»: мініпарки, скверики, садочки, квіткові клумби на мансардах і теплиці з овочами та фруктами на дахах. Такі собі екобудинки створюють середовище, наближене до природного. Поряд із хмарочосами розміщені й землечоси глибиною в сто поверхів і чудернацької форми – перевернутої піраміди.
Місто – що мурашник, живе своїм життям. Кожен мешканець кудись поспішає, у кожного – свої справи. Шалений ритм життя мегаполісу в поєднанні з екотехнологіями пересадив містян з автомобілів на велосипеди, скутери, електромобілі. І людям, схоже, до вподоби ці види транспорту.
Міста в цій країні – гігантські «розумні центри», де люди, техніка, транспорт, житло, промисловість керуються єдиною комп’ютерною системою. «Це зручно, – подумала я, – у побуті – взагалі ніяких проблем, але з іншого боку: як же особисте життя людини? Не дуже приємно бути постійно під пильним поглядом «всевидячого ока».
Я вдивлялася в обличчя людей, намагалася розпізнати знайомі риси. Обличчя мені видалися водночас знайомі і якісь зовсім інші – добрі, усміхнені, веселі. Для цих людей не властивий егоїзм, підлість, а, навпаки, стосунки прості, гуманні. І , що найголовніше, відчувалася якась упевненість і спокій у поглядах.
Пригадалося прочитане нещодавно твердження науковців про те, що здорові стосунки між людьми – це запорука щасливого й успішного життя. Саме такі стосунки сприяють зменшенню стресів і хвороб , зростанню впевненості в собі й працездатності. Люди, яким вдалося встановити здорові міжособистісні стосунки, краще задовольняють власні потреби, повніше реалізують себе, легше долають труднощі й проблеми. То, виходить, я потрапила в ідеальне суспільство!
Дивно, але у місті я не побачила жодної лікарні, лише медпункти, де видають якісь пігулки та краплі. Люди заходять до цих будівель і враз радісні виходять. Зазирну, думаю, і я сюди. Заходжу. У невеличкій черзі розмовляють дві бабусі:
Що, Іванівно, Васпривело сюди ?
Лікар каже, що онкозахворювання, тому необхідно пігулку прийняти. А з Вами що ?
Та, дурниця, коронавірусдесь підчепила, то треба нісзакапати.
Он воно що! Тепер зрозуміло, чому я не побачила жодної лікарні: найстрашніші хвороби століття переможені й лікуються легко, однією пігулкою.
Що ж це за країна така чудова !?
І раптом я збагнула: адже бабусі у черзі розмовляли зрозумілою мені мовою, такою милою, співучою і рідною – українською. То це ж Україна!
Я прокинулась… Це був сон, чудовий, казковий, такий, коли й прокидатися не хочеться. А що ж в реальності? Криза політична, економічна, екологічна, корупція, девальвація, інфляція…Як же багато цих страшних явищ із складними назвами звалилось на нашу неньку-Україну! І у чому ж причина проблем, як їх вирішити?
І раптом я згадала, що в моєму казковому сні всі люди були добрими один до одного, високоморальними. В реальному житті українці дещо інакші. Отже, втрата моральних засад призводить до всіх негативних суспільних явищ.
Можливо, щоб змінити світ на краще, людина повинна зупинитись і почати життя заново із простих і гуманних заповідей Божих : не вкради, не убий, не свідчи ложно, люби ближнього свого, як себе самого…
Яким би ідеальним стало тоді людське суспільство!
Звичайно, ідеальне суспільство – це утопія, це тільки мій сон. Та все ж, мріється.
А, може, сон мій пророчий? Адже приснився під п’ятницю…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *