Головна > ГРОМАДА > КОЛОНКА РЕДАКТОРА (Page 3)

Інститут демократії ім.Пилипа Орлика – медіа «Нове життя»

Навчатись ніколи не пізно, особливо зараз, коли прогрес мчить вперед зі швидкістю світла. Саме тому й ми, дві працівниці редакції, вирішили стати студентками екстернату Київського інституту демократії імені Пилипа Орлика (далі ІДПО). Навчання почались Перше заняття відбулось в офлайн-режимі, що дуже потішило представників/представниць восьми редакцій України з Миколаївської, Дніпропетровської, Рівненської, Волинської, Харківської, Полтавської, Чернівецької та Черкаської областей, які пройшли конкурсний відбір у цьому році. Учасники та учасниці екстернату То на початку грудня почалась робота менторської програми «Екстернат ІДПО», координаторками якої є Олена Самойленко і Тетяна Строй. Це вже третій набір регіональних редакторів і журналістів, які прагнуть вдосконалюватись, підвищувати якість контенту, працювати, використовуючи

Читати далі

Продовжуймо шлях вперед разом з газетою «Нове життя»

З 2017 року після роздержавлення друкованих ЗМІ в Україні «Нове життя» почало новий шлях до вдосконалення. Редакція газети стала великим регіональним медіа, в якому друковане видання є лише частиною, але фундаментальною і невід’ємною. Як і завжди, саме газета дає можливість поринути у минуле та сьогодення Близнюківської громади, даруючи реальне відчуття життя і його швидкоплинності. Саме в друкованому виданні найлегше знайти ту чи іншу інформацію, адже статті, вкарбовані у шпальти газети, зберігають, як реліквію, історії про злети та падіння громадян і громадянок, виважені та необдумані рішення органів влади. Гортаючи підшивки газети «Нове життя» різних років, якнайкраще можна побачити, як змінюються люди,

Читати далі

Ми незламні та сильні. Разом до перемоги

Шостого червня особливий день для журналістів України, бо саме 6 червня ми відзначаємо професійне свято. Вже втретє цей день ми зустрічаємо в умовах великої російсько-української війни. І це не надихає, а розриває на шматки, адже ми та наші колеги фактично живемо в подіях всіх регіонів нашої держави, а вони - невтішні. Русня руйнує, вбиває, сіє смерть, підло лізучи, як саранча, на нашу землю. Але… безсумнівно – українці незламні!!! Протягом цих трьох надзвичайно важких та виснажливих для нашого народу років через офіс «Нового життя» пройшли сотні сильних, мотивованих та мужніх людей, про деяких з них ми писали в газеті, яка цьогоріч відзначатиме

Читати далі

Зворотній зв’язок з героями публікацій

Зворотній зв’язок між редакцією та героями/героїнями статей наших журналістів – це міцний ланцюг сталості роботи засобу масової інформації. Вдесятеро міцнішим він є, коли до нас пишуть ті, хто сьогодні на передовій захищають рідну землю. Ієромонах Юрій Скипчук, щоб помститися за друзів, взяв до рук зброю, знявши із себе всі зобов’язання монаха. В телефонній розмові до редакції він розповів про важкі будні захисників, які разом з ним воюють з московитами на Луганському напрямку. «російські недолюди на Великдень вбили мого побратима,- змахуючи сльози, яких вже не соромиться, каже Юрій. - Йому відірвало ноги, і він стік кров’ю. Рашисти вбивають нас у такий світлий

Читати далі

Московських окупантів багато, але вони бояться нашої єдності

Натрапила в інтернеті на допис, який не залишив мене байдужою, то хочу поділитися ним з вами, шановні читачі та читачки. Кожного вихідного дня ми обираємо для себе спосіб відпочинку. Львів'яни ідуть в стрийський парк, займають всі центральні і універсальні кафе чи їдуть в ашан, щоб купити шашлик і потім поїхати на природу. Тернопільчани в більшості прямують на своє прекрасне озеро, а дехто їде в Заліщики чи відвідує прилеглі території, наповнені водоспадами, островами, пляжами. Жителі Закарпаття і гості спішать у Солотвино, Сваляву. Кияни двіжують у своїх парках та ресторанах… Так само роблять дніпряни, одесити, де вже на повну люди відпочивають на пляжах,

Читати далі

Моменти, які змінюють життя

Сьогодні, 9 травня 2024 року, – День Європи. Вперше за 7 десятиліть в цей день українці не відзначають День перемоги у Другій світовій війні. Вперше… Це слово для нас декілька останніх років стає визначальним в багатьох напрямках: «вперше на Україну пішла війною росія», «вперше ми живемо за новим календарем», «вперше бачимо такі метеорологічні зміни» тощо… За стрімкою течією негативних та важких для нашої Батьківщини подій ніжним проліском розквітають «вперше я стала мамою», «вперше закохався/закохалась», «вперше зрозумів/зрозуміла, що для мене в житті є найважливішим» … Кожен та кожна з нас є складовою великої країни і від наших «вперше» напряму залежить її майбутнє. Чому? Бо

Читати далі

Живемо далі

Я люблю дорогу.  Обожнюю дивитись у вікно і спостерігати , як потяг обганяє поля, міста, села, лісосмуги та відстукує  свою унікальну мелодію. Тук-тук..як серцебиття.Потяг від зупинки до зупинки наповнюється ритмом чиїхось сердець. Різних...Одні молоді, гарячі - вони ритмічно скорочуються, в них живуть любов, віра та надія. Інші - зморені, підпалені,  вони стукають інакше,  а іноді  - через раз. Є ще серця відважні  - вони болять, все відчувають, але ритмічно стукотять,  бо їм не можна  зупинятися, - вони в грудях захисників та захисниць .  До перестуку коліс додають свою мелодію серця тих, хто чекає рідних з війни... той ритм незвичайний, бо

Читати далі

І знову про пошту, редакцію та передплатників

Їдемо з колегою із Криштопівки, де знімали сюжет про роботу мобільного центру зайнятості.Бачимо, автівка пересувної пошти. Зупинились. Поспілкувались. Щиро дякую бригаді ПВПЗ 103, працівниці якої виділили декілька хвилин на спілкування. Адже треба ж таки внести ясність в питання : ДЕ ПОДІЛИСЬ ДЕСЯТКИ ДОСТАВОЧНИХ КАРТОК? Спочатку про НЕПРИЄМНЕ: вже вкотре чую від листонош про те, що "люди кажуть, що газети передплатили у Воронкіної, і де ви діли доставочні картки?? Чому їх у нас немає??". Відповідаю1. Передплачувати газети має право ЛИШЕ УКРПОШТА, якщо є доставка. 2.Редакція ДОПОМАГАЄ Укрпошті робити передплату, бо ми зацікавлені у збереженні газети.3. Також редакція ДОПОМАГАЄ громадянам оформити передплатні квитанції

Читати далі

Дві реальності сьогодення

Друзі, давайте відверто поговоримо про сьогодення. Ми живемо не лише у воєнний час, а й в період, коли цифровізація або діджиталізація впевнено заповнює всі сфери нашого життя. Люди настільки поринають у віртуальний світ, що стають схожими на зомбі. Пенсіонери «підсіли» в мережу, то про дітей і говорити годі. Такий вже випав нам на долю історичний відрізок часу. Але те, що зараз ми бачимо в соціальних мережах, викликає, м’яко кажучи, здивування. Перший пост. Волонтер просить, благає… Він уже готовий стриптиз танцювати, аби зібрати нарешті гроші на черговий автомобіль, строк життя якого на нулі обчислюється тижнями. А потім знову черговий збір… Другий пост. Йде

Читати далі

Безстрокові акції доброти!

Друзі, ваші передачі, посилки та кошти, які ви приносите до редакції, завжди відправляються за призначенням. Кексами від бабусі Саші Мороза вже ласуватимуть поранені військові, ляльки-мотанки від учнів 3Б класу Близнюківського ліцею забрали волонтери і їх кластимуть в посилки, які відвезуть вже цими вихідними на фронт. Ми не так часто ставимо фотографії, де ваші подарунки отримують військові, бо не завжди можна фотографувати захисників, але, повірте, вони вам дуже вдячні за віру в ЗСУ, за добро та родинне тепло, частинка якого їде на фронт разом з вашими передачами.Дякуємо!До слова, незабаром в газеті "Нове життя" читайте про волонтерський рух у

Читати далі