Головна > ПРОЄКТИ (Page 4)

Коли зникає зв’язок: що роблять родини і чому втрачається найцінніше — час

Десятки тисяч українських військових сьогодні вважаються зниклими безвісти. За кожною такою історією — родини, які опиняються сам на сам із невідомістю. У цей момент вирішальним стає час. Але саме його люди найчастіше втрачають. Журналісти «Нового життя» провели опитування в соціальних мережах, яке охопило 6475 осіб. Його результати дозволяють побачити головне: у перші години після тривожної звістки більшість людей не має чіткого розуміння, як діяти. Першою реакцією стає не алгоритм, а емоція. 61% опитаних зізнаються: вони починають телефонувати всім, кому можуть. Лише 20% одразу звертаються до поліції, 12% намагаються шукати самостійно, 4% контактують із військовими частинами. Ще 3% прямо говорять — розгубилися. Ці

Читати далі

Немає документів на будинок: чи можна отримати компенсацію?

Жити в будинку — ще не означає бути його юридичним власником. Для отримання компенсації це принципово важливо. Для багатьох сільських родин будинок — це не просто нерухомість, записана в реєстрі. Це дім, у якому народилися, виросли діти, прожили десятки років. Його могли купити ще батьки, отримати від колгоспу, успадкувати від бабусі чи дідуся. Документи на нього роками лежали десь у шафі — або взагалі нікому не були потрібні. А потім прийшла війна. Російський обстріл пошкодив дах, зруйнував стіну або перетворив будинок на руїни. І тут людина стикається з проблемою: будинок був, я в ньому живу, усі в селі знають, що це

Читати далі

Допомога на фронт і репортаж для Європи

Напередодні Великодня голова благодійного фонду «Єдність Близнюківщини» Анатолій Ващенко разом із іноземними гостями — німецьким письменником-волонтером Крістофом Брумме та австрійським журналістом Робертом Проссер — здійснили поїздку на Донеччину. Метою візиту була не лише доставка допомоги, а й бажання показати реалії війни іноземним гостям. Крістоф Бруме та Роберт Проссер Крістофа Брумме знають читачі «Нового життя», бо його дружба з Близнюківщиною розпочалась дуже давно, а волонтерська діяльність вражає своєю плідною роботою щодо допомоги військовим. (https://www.nove.in.ua/2026/03/10/lyshe-razom-my-syla-ievropeyskyy-holos-na-botsi-ukrainy/)Роберт Проссер, який представляє австрійське видання Der Standard, працює над майбутнім репортажем про Україну, а також планує написати книгу про війну. Саме тому для нього було важливо особисто поспілкуватися з

Читати далі

Інформаційна стійкість у дії: новий проєкт медіа «Нове життя»

Медіа «Нове життя» з квітня розпочинає реалізацію проєкту «Разом з громадою: сьогодні, завтра, завжди», що став можливим завдяки участі в міжнародній ініціативі “Ukraine Resilient Media Initiative”. Проєкт впроваджується у межах співпраці ГО “Інститут масової інформації” та за підтримки Королівства Нідерландів і триватиме до кінця 2026 року. Метою нашого проєкту є посилення ролі локального медіа як надійного джерела інформації, збереження професійної редакційної команди в умовах війни, а також розвиток ефективної комунікації між громадою та місцевою владою. Ми прагнемо і надалі забезпечувати доступ до перевіреної, об’єктивної та україномовної інформації для всіх жителів громади. Сьогодні, в умовах постійних викликів, надзвичайно важливо зберігати інформаційну стійкість. Завдяки

Читати далі

Якщо будинок зруйнувала війна: що робити мешканцям села крок за кроком

Розбите вікно, пошкоджений дах, зруйнована стіна чи будинок, від якого залишилися самі руїни, — для мешканців прифронтових сіл, на жаль, це вже не виняткові випадки. Але навіть після найстрашнішої ночі важливо не розгубитися. Пошкодження потрібно правильно зафіксувати, оформити документи та повідомити про зруйноване житло, щоб надалі мати можливість отримати державну допомогу. Найперше — подбайте про безпеку Після обстрілу не поспішайте повертатися до будинку. Навіть якщо вибухи припинилися, небезпеку можуть становити уламки, пошкоджені конструкції, обірвані електричні дроти, газ, пожежа або нерозірвані боєприпаси. Якщо є загроза життю — відійдіть у безпечне місце та телефонуйте відповідним екстреним службам. Не заходьте до сильно пошкодженого будинку самостійно

Читати далі

Харків у серці та в долі

Сирена ріже повітря, здригаються від вибухів стіни, а у темному підвалі троє дітей намагаються вдавати, що це гра. Над ними - дев’ятиповерхова будівля, за стінами – ворожі танки, що йдуть на місто. І в цій реальності лікарка Юлія Киркач стискає телефон у руках, бо навіть тут, під землею, вона залишається потрібною. «Було дуже страшно… ми не знали, чи вийдемо з підвалу коли-небудь», - каже вона. Це розповідь про Харків - місто, яке щодня обстрілюють росіяни, і про людей, які ніколи його не покинуть назавжди. Долі людські - це завжди правда про час. Історія Юлії Киркач почалася у селі Верхня Самара Близнюківської громади.

Читати далі

Під обстрілами, але з вірою: як живе Верхньосамарський старостат

Коли лунає вибух, тут не питають, хто поїде на місце прильоту першим. Староста відразу прямує до епіцентру вибуху, заступник селищного голови вже в дорозі, комунальники збирають інструмент. Так наразі живе Верхньосамарський старостат - у ритмі постійної напруги, фіксації руйнувань і боротьби за кожен будинок. Війна для Башилівки, Червоного та Верхньої Самари давно перестала бути новинною стрічкою. Вона - у вибитих вікнах, пошкоджених дахах, у понівечених господарствах і в постійній напрузі, з якою люди лягають спати. За словами старости Олени Залізовської, перший приліт на території старостату стався 2 травня 2025 року, а із 19 вересня обстріли набули системного характеру. Станом на 9

Читати далі

ВОНИ НЕ ДАЮТЬ ЗНИКНУТИ: як жінки об’єднуються у пошуках безвісти зниклих

До редакції часто приходять рідні військових, з якими давно втрачено зв’язок. Вони живуть між надією і страхом, роблячи все можливе, щоб знайти бодай слід - і, якщо доведеться, мати змогу хоча б по-людськи поховати…чоловіка…сина…брата… Поруч із ними є ті, хто не дозволяє цим пошукам згаснути. Жінки, які об’єднуються, щоб шукати, нагадувати і не дати зниклим безвістизникнути остаточно. Серед тих, хто допомагає у пошуках, - Юлія Кривомлинова( у дівоцтві Камбур). Юлія Кривомлинова Вона одна з сотень жінок, які після повномасштабного вторгнення взяли на себе роль, до якої ніхто не готує. Вони невійськові, не слідчі й не дипломати. Але щодня виконують роботу, від якої

Читати далі

Лише разом – ми сила: європейський голос на боці України

Він міг би спостерігати за війною здалеку – з безпечної європейської відстані, читаючи новини за ранковою кавою в Берліні чи Штутгарті. Міг би писати книжки про Україну в минулому часі – як про країну, яку колись пізнав і полюбив. Але німецький письменник і журналіст Крістоф Брумме обрав інший шлях: залишитися там, де небезпечно. Не як глядач, а як співучасник подій. Не як сторонній спостерігач, а як волонтер, для якого Україна давно перестала бути чужою. "Я люблю Україну, бо маю тут безліч друзів», – ці слова чоловік повторює роками. Вони звучали ще до повномасштабного вторгнення, однак велика війна наповнила їх новим,

Читати далі

Кохання, що сильніше за війну

Війна рідко залишає місце для ніжності. Вона стирає напівтони, змушує жити короткими рішеннями і швидкими рухами. Але саме в таких умовах найчіткіше видно справжнє - те, що людина не здатна сховати за маскою. Ця історія не про романтику у класичному розумінні. Вона про вибір бути поруч, коли боляче, страшно і здається, що шансів вижити майже немає. Олена та Станіслав в гостях у редакції Станіслав Сямтомов і Олена Дубина - військові Національної гвардії України. Їхнє кохання не народжувалося у кав’ярнях чи парках, воно з’явилося серед вибухів, криків поранених і гарячого металу. Кохання вистояло там, де смерть була на відстані кількох метрів. Шлях воїна Станіслав

Читати далі