Головна > ВІЙНА > ГЕРОЇ СЕРЕД НАС (Page 7)

Позивний «Гиря»: «Можна досягти будь-яких результатів методичною працею та роботою роботою над собою. Я роблю це так»

Наш знаний земляк АНТОН БАБІЧЕВ - атлет, чемпіон світу з гирьового спорту, першим тренером якого був Тарас Осипа, - наразі захищає Україну від московитів. Про мужність, витримку та силу волі цього спортсмена на шпальтах газети «Нове життя» ми неодноразово писали, бо Антон – представник прогресивної молоді, приклад для наслідування підростаючого покоління. Зацікавилися життям Антона й інші журналісти.Так, Василь Рябко для сторінки «5 Слобожанська бригада НГУ Східне оперативно-територіальне об’єднання Національної гвардії України» написав про нашого земляка статтю, яку й пропонуємо увазі читачів. Невеличке селище на Луганщині. Саме тут тримає оборону підрозділ нашого героя. Тут майже не відчуваєш тиші – у повітрі стійке

Читати далі

Богдан Черненко: «Коли смерть поруч ходить, то розумієш, що ще пожити хочеться»

Про службу в АТО та під час повномасштабного вторгнення московитів, важке поранення, отримання протезу та життя з інвалідністю, - розповідає журналістам «Нового життя» Богдан Черненко з Новонадеждиного. МИРНЕ І НЕ ТІЛЬКИ ЖИТТЯ БОГДАНА Звичайний хлопець із української родини жив, навчався, кохав та працював, пройшов строкову службу, будував плани на майбутнє. Робота в ПСП «Володимирівське», на Харківському заводі імені Малишева, гостини у мами, зустрічі з друзями і гра в «танчики». Богдан не розумів тоді, наскільки він був щасливою людиною. Він згадує: «У 2015 році мене мобілізували. Відбулося це дуже швидко і, мабуть, не зовсім законно, бо забрали мене та ще декількох хлопців прямо на

Читати далі

Війна перекреслила плани, зруйнувала мрії

Кисіль Сергій з Ганнівки. Разом зі старшим братом Андрієм він виріс у працьовитій родині. Хлопець допомагав по господарству батькам, добре навчався у Добровільській школі, любив порпатися в техніці, які і більшість його однолітків. Після закінчення школи навчався у Панютинському технікумі, потім працював трактористом у СТОВ «Лан», а далі - служба в лавах Національної Гвардії України. Війна прийшла в родину Кисілів з часів антитерористичної операції, адже так розпорядилася доля, що Сергій став її учасником. Повернувшись після служби у рідну Ганнівку, це було у квітні 2021 року, чоловік в першу чергу купив собі омріяний мотоцикл - червоний ІЖ-ЮПІТЕР 5, повернувся на роботу до «Лану»

Читати далі

Федір Гармаш:«Після війни залишусь в армії»

Вже 19 місяців триває повномасштабне вторгнення московитів. Через зрозумілі обставини деяким захисникам лише зараз почали давати відпустки.Серед них наш земляк – близнюківець ФЕДІР ГАРМАШ. Він розповів про військові будні та свою реакцію на мирний тил. Федору 37 років. Закінчивши Близнюківську школу та Слов’янський авіаційний технікум за спеціальністю програміст, чоловік почав далі будувати свою долю. З сімейним життям не склалося, але у Федора є син, якого він дуже любить, і саме розмови з сином найбільше мотивують захисника. «Спокійне в мене життя було, - згадує Гармаш. – Все, як у всіх. 24 лютого 2022 року я був на роботі в Харкові і відразу

Читати далі

Володимир Романчук – позивний ТАТА

Володимир Романчук з села Новонадеждиного. До повномасштабного вторгнення чоловік працював спочатку водієм у ПСП «Володимирівське», а далі на різних роботах. Разом з дружиною Світланою поралися по господарству та виглядали онуків, які й живуть на сусідній з ними вулиці. 24 лютого 2022 року змінило все: з села пішли на фронт захищати Україну молоді чоловіки, а 58-річний Володимир дивився на те, як розвиваються події на фронті, як ховають воїнів, як побиваються вдови, і вирішив теж йти на підмогу ЗСУ. То разом з односельцями - Миколою Мащенком, Віктором Бірюком, Анатолієм Куришком, Костянтином Зайченком, Сергієм Сергієнком, Володимиром Кутеньовим, Віктором Гризовим, Сергієм Загребельним, Ігорем Мірошниченком

Читати далі

Навички програмування допомагають воювати Святославу

Святославу 26 років. Він народився в Херсоні, але з часом родина переїхала до Рівненської області. Після закінчення школи юнак, який з дитинства захоплювався комп’ютерними іграми, став програмістом.Улюблена робота, друзі, рідні… Все, як у більшості українців. Але то було ДО повномасштабного вторгнення. З першого ж дня війни Святослав рвався на фронт, але його не брали за станом здоров’я. Врешті-решт, щоб перестав щоденно осаджати комісаріат, сказали: «Добровольцем не візьмемо, а по мобілізації йди, якщо так хочеться». З грудня 2022 Святослав захищає рідну землю на Запорізькому та Харківському напрямках. Куди його військова частина попрямує далі, звичайно, сказати не може, але навички програмування та вміння працювати

Читати далі

Свою долю навік пов’язав з війною

Молнар Йожеф (позивний Йожик) з Берегово. Йому 54 роки, і він – воїн! Бо свою долю навік пов’язав з війною. Родичі чоловіка розкидані по світу. У нього є дві доньки: одна в Мюнхені, там і дві онучки, а другу Йожеф ніяк не може знайти, бо вона в росії. Географія служби цього захисника величезна, вміння він має надзвичайні, бо вміє стріляти з різної зброї та й з будь-якою технікою на ти. Доля примусила Молнара пройти вже три війни – Косово, антитерористичну операцію на сході України і повномасштабне вторгнення русні. Першою страшною втратою для солдата стала загибель його товариша, з яким служив у Косово. «Він

Читати далі

Відчайдушна допомога Олени врятувала життя її коханому

Серед наших земляків Станіслав Сямтомов. Чоловік захищає рідну землю з 2018 року. На його рахунку бої в найспекотніших точках супротиву ворожій навалі. Зараз він бореться за своє життя, бо під час чергового обстрілу українських позицій у Луганській області Станіславу вибухом відірвало руку, а уламками зрешетило живіт.Про героїзм наших воїнів можна розповідати безліч історій. Всі вони індивідуальні та показують наочно віражі людських доль. Стосовно близнюківця Станіслава, то війна подарувала йому кохання. ВІНСтаніслав, позивний Сатана Народився і виріс Сямтомов у Близнюках. З 2006 року працював у відділі охорони Первомайської виправної колонії. У 2014 - підписав контракт і пішов захищати Україну в лавах нацгвардійців. У

Читати далі

На межі життя і смерті людина стає сама собою

Медики та медикині на війні важливі не менш за військових. Людське горе та страждання вони бачать щодня. Про те, як працюють бригади ЕМД у Близнюківській громаді, та про людей, з якими звела доля на війні, - розповіла Марія Звягінцева, старша фельдшерка КНП «Центр екстреної медичної допомоги ХОР та МК». – 24 лютого 2022 року я закінчувала свою нічну зміну. Чула, як з 3-ї до 5-ї години ранку гули літаки, а потім і диспетчер повідомив, що почалася війна, можливі порушення зв’язку через обстріли Харкова. Я розуміла, що відчувають люди, бо й саму накривала паніка, але розпускатися не можна було. Тож зателефонувала у

Читати далі

«Я в армії, бо розумію, що потрібна тут»: жінки-військові

Невеличкий репортаж про дівчат, які усвідомлюють, що внесок кожного є необхідним для досягнення Перемоги і саме тому не змогли бути осторонь. Про те, яка доля дісталась нашим красуням - у відео. https://youtu.be/mjk3PxR4rd0 Півтора місяці в окупації, смертельний ризик через проукраїнську позицію, втеча і на теперішній час очолення цілого підрозділу!Думаєте це сценарій до блокбастеру? До вашої уваги, історія однієї із захисниць України, якій немає навіть 20 років. Детальніше у сюжеті. Дівчата, для яких "піон", "гіацинт" і "тюльпан" вже більше ніколи не будуть назвами квітів, розповідають про свій шлях до Сил Оборони. Ті, кого прийнято вважати тендітними і сором'язливими - командують підрозділами та рятують життя.

Читати далі