Головна > ВІЙНА > ГЕРОЇ СЕРЕД НАС (Page 8)

Андрій Фурман. “Точно знаю одне – буду працювати для рідної Близнюківщини”

Продовжуємо розповідати 32 історії про близнюківців, присвячені 32-й річниці Незалежності України. Сьогодні мова про Андрія Фурмана. Він відомий у громаді своєю активною життєвою позицією та любов'ю до вільної боротьби. Для розвитку цього виду спорту на Близнюківщині Андрій ніколи не шкодував сил та коштів. Всеукраїнські змагання з вільної боротьби, які до війни проходили у Близнюках, - його праця та обґрунтований привід для гордості. А ще він справедливо може пишатися високими досягненнями вихованців відділення боротьби, яке функціонує при ДЮСШ. Бо тут теж - частина його душі та кропіткої роботи. Сьогодні Андрій Фурман проходить лікування після поранення, отриманого під час виконання бойових завдань. Ветеринар за освітою пішов

Читати далі

Непереможний дух: Історія Олега

Пережити два поранення, не відчувати кінцівок та втратити здатність говорити… Але не втратити віру у себе, Україну та перемогу, не здаватись та успішно проходити реабілітацію – щоб повернутися до повноцінного життя. Це неймовірна історія Олега, 36-річного воїна, який своїм прикладом доводить те, що наші люди – непереможні. Перше, уламкове, поранення чоловік отримав внаслідок влучення танкового снаряда. Тільки но рани загоїлися – одразу повернувся на схід. Воював разом з побратимами поблизу Лисичанська. Коли поблизу позиції розірвався ворожий снаряд – отримав важку черепно-мозкову травму та поранення лівого плеча. ❝Впав, відчув тріск в голові, зникли відчуття та рухи в кінцівках, а потім не міг

Читати далі

Олександр, позивний Дєд, один із найстарших солдатів у Харківському окремому батальйоні ТРО

Не так давно Олександр відзначив свій 65-й ювілей. Командування наполегливо радить йому списатись у запас за віком, а він рветься у штурмову роту. Олександр народився у Ленінграді в сім’ї військового, хоча вважає себе харків’янином у п’ятому поколінні. Розповів, що батько служив у ГДР і, коли сім’я переїхала у Радянський Союз, тільки у Сашка була біла сорочка. В цій сорочці весь клас фотографувався на документи. Пізніше була аварія на ЧАЕС і Олександр був у лавах ліквідаторів. Із усмішкою він пригадує свою посаду «заступник комбата по роботі з комсомольцями». СРСР розвалився і колишній член КПРС стає приватним підприємцем. Комп’ютерна

Читати далі

Незламний геном українських воїнів формує історична пам’ять поколінь

Знайомтесь, Михайло на псевдо «РЕН», командир мінометного розрахунку окремої групи батальйону «Карпатська Січ»: Для мене захист Батьківщини – найвище прагнення та найбільша чеснота з усіх можливих, оскільки в різні епохи все моє коріння та пращури приймали активну участь у боротьбі за незалежність України. Вони були визначними людьми і я не маю права осоромити їхню честь, тим більше, що зараз відбувається вирішальна битва за саме існування нашого українського народу. Не на мені почалася ця тривала визвольна війна, проте маю надію, що на мені вона закінчиться. Тому я тут, в лавах українського війська і хочу остаточно перемогти нашого одвічного ворога росію і

Читати далі

Пригоди німецького письменника Крістофа Брумме продовжуються

Пам'ятаєте німця Брумме, який до війни велосипедом подорожував дорогами Європи та України?У Близнюках його "синій слон" (так він називав велосипед) поламався, і саме тоді йому на допомогу прийшов поліцейський Юрій Воронкін. З того часу розпочалася дружба між чоловіками. Юрій став військовим і пішов захищати рідну землю у лавах Національної гвардії. А Крістоф закохався в Україну, в наші традиції та щиросердність українців і тут створив сім’ю. Перед початком повномасштабного вторгнення армії рф Брумме завітав до редакції газети " Нове життя " та повідомив, що їхатиме в Німеччину. Вже прощаючись, на запитання журналістів, чи розпочнеться повномасштабне вторгнення? - відповів ствердно... Війна триває, а німецький письменник,

Читати далі

Воєнний фельдшер Цимбалюк і на війні продовжує писати книги

І знову вісті з фронту - телефонний дзвінок до нашої редакції від колеги Михайла Цимбалюка.Рівно рік тому, саме 16 травня, воєнний фельдшер Михайло завітав до редакції, щоб познайомитися з місцевими журналістами, бо ж і сам у свій час топтав цю стежку, працюючи редактором Хмельницької газети «Прибузька зоря». У 55 років Цимбалюк став до лав ЗСУ і вже більше року боронить рідну землю. Так розпорядилася доля, що дивізіон, де керує медпунктом наш колега, захищає саме кордони Харківщини. Чоловік розповідає: «Я перебуваю на північних кордонах Харківської області. На щастя, наш дивізіон особливих втрат не зазнав. А от поза нашою бригадою, звичайно, є загиблі. Влітку

Читати далі

Вісті з фронту

Як приємно, коли до редакції пишуть захисники, які у свій час були героями наших матеріалів. https://www.nove.in.ua/2022/06/10/viyna-i-kokhannia-bahatoditni-batky-vdruhe-odruzhylysia/ Ось і Василь Поковба ділиться радісною новиною. " Я зустрів своїх зятів - Дениса та Василя. Приємна зустріч та ще й неочікувана. Погонимо русню з України ще швидше, бо разом ми сила"', - пише артилерист. Денис і Василь Андрій, побратим Василя Поковби Анатолій. В мирному житті дальнобійник і теж герой наших статей А ще приємніше, коли " Новому життю" довіряють особисте - це листи від коханої Наталі, які Василь завжди носить з собою, береже, як зіницю ока і мільйон раз перечитує, бо гріють вони душу солдата і

Читати далі

Іван Дяченко: «Я пішов захищати свій дім»

Серед захисників, що на відео, і лозівчанин Дяченко Іван Сергійович. Його дружина Оксана - наша землячка з Миколаївки Другої. До війни Дяченко підробляв у Польщі на судоремонтному заводі. Коли почалося повномасштабне вторгнення, чоловік відразу розрахувався і повернувся додому. https://youtu.be/s3vdPKEo1G4 «Рідні дуже хвилюються за мене, особливо мама, але ж війна. Хтось повинен тут бути. Я пішов захищати свій дім 8 березня 2022 року», - каже Іван. Варто хіба що додати, що захисник Іван Дяченко дуже любить тещин борщ та пироги, то після перемоги разом з дружиною і дітьми обов’язково планує поїхати з гостинами до Миколаївки Другої.Витримки тобі, воїне, і твоїм побратимам! Чекаємо на повернення! Оксана

Читати далі

Дякуємо за небайдужість

Кожна наша допомога - це черговий крок до перемоги. Сергій Гончаров з Берестового розповідає: "Нещодавно до мене звернувся мій учень - Діма Костюченко, який наразі захищає Батьківщину. Хлопцям потрібні були каримати, турнікет, нашоломник, плити. Я кинув клич і завдяки підтримці Геннадія Кородя, Марини Белікової, моєї доньки, Стародубової Насті та Віти Тарасенко з ГО "Жіночий легіон" ми відправили необхідні речі захисникам. Адже дехто з них вже завтра виїжає з навчального центру на бойове завдання". Хлопці дякують всім небайдужим за підтримку, а Сергій приєднується до слів вдячності і додає: " А возить мене по волонтерським справам Ларін Петро Григорович - безвідмовна людина.

Читати далі

Юрій Зенкін: “Якби не ця війна, я б сіяв хліб”

Механізатор ПСП «Червона Зоря» Юрій Зенкін став до лав Збройних сил України 5 березня минулого року. В кінці 2022 Юрій побував вдома, а потім повернувся до своєї частини, яку передислокували на Лиманський напрямок. Боронячи рідну землю від ненависних рашиків, наш земляк виконував свій патріотичний і суто людський обов’язок. А 2 січня 2023 року їхню частину накрив мінометний вогонь противника. Зенкін згадує: «Обстріл почався зненацька, коли ми були у Ямполі, і він був дуже потужним. Тоді багато наших хлопців полягло. Лише з мого взводу загинуло четверо осіб. А ось мене поранило. З-під обстрілу мене тоді витягали побратими, серед яких і Олег Дехтяр

Читати далі