Головна > ВІЙНА > ГЕРОЇ СЕРЕД НАС (Page 10)

Сила чоловічої дружби

Всі випробування життя проходять разом друзі з Новоукраїнки ВІКТОР ПАРХОМЕНКО та СЕРГІЙ ОДАМІРОК. Навіть під час короткочасної відпустки чоловіки знайшли змогу побачитися у Близнюках. Дитинство Новоукраїнка – мальовниче село Близнюківської громади, засноване ще у 1901 році. Колись воно було багатолюдним, але з часом залишилися тут в більшості своїй люди похилого віку. Втім, саме в цьому населеному пункті народились та виросли герої цієї розповіді – Віктор Пархоменко та Сергій Одамірок. Вікова різниця у чотири роки не стала перешкодою дружбі сільських пацанів, а життєві обставини зробили їх вірними друзями на все життя. Віктор народився у багатодітній родині, де було ще четверо дітей, а Сергій рано

Читати далі

Після інсульту знову в стрій

Кожна людина цікава по-своєму, і долі в кожного свої. Сьогодні спілкувалася з військовим, мама якого проживає у Криштопівці. Чоловік просив не називати прізвище, але не написати про нього неможливо, бо це людина з великої літери. Батько росіянин, мама українка – традиційна сім’я для пострадянського простору. Єдиний син в сім’ї (герой цієї розповіді) виріс добропорядним та щирим. Закінчив школу і почав працювати, заробляючи на самостійне життя. Повномасштабне вторгнення росіян підняло в душі 43-річного чоловіка хвилю ненависті та патріотизму. «Я ненавиджу росіян за те, що вони зробили, - чітко промовляє він. – Я радий, що мій батько вже помер, бо сам іноді боюся тих

Читати далі

На Близнюківщині вшанували подвиг ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС

Сьогодні - День ліквідатора. Саме 14 грудня у 1986 році було добудовано саркофаг над четвертим зруйнованим енергоблоком ЧАЕС. Близнюківщині пощастило з учасниками ліквідації наслідків цієї жахливої катастрофи. У громаді вони - одна з найдієвіших громадських організацій. Завжди згуртовані, активні, готові прийти на допомогу іншим. З нагоди свята та з метою вшанування подвигу близнюківців-ліквідаторів, сьогодні, 14 грудня, було оголошено подяки селищної ради ліквідаторам: Олександру Бондаренку; Валентину Білко; Анатолію Заваді; Миколі Зубасі; Василю Тиханічу та вдові ліквідатора Валентині Бондаренко. Ліквідатори разом з селищним головою Геннадієм Королем поклали квіти до пам'ятного знака загиблим побратимам та вшанували подвиг загиблих захисників України хвилиною мовчання. Близнюківська громада

Читати далі

В Близнюках відбулись заходи до Дня Збройних сил України

З нагоди Дня Збройних сил України після урочистостей біля Дошки пошани в колишньому Будинку дитячої та юнацької творчості відбувся урочистий захід «Присягнувши на вірність». У своїх вітальних промовах секретар Близнюківської селищної ради Сергій Володченко та начальник другого відділу Лозівського РТЦК та СП майор Олексій Горбенко наголосили на важливості військової професії в даний період, зосередивши увагу на тому, що саме у цей складний для нашої країни час всі усвідомили, що сильна держава починається із сильної армії. А для військових служба в лавах Української армії – це не тільки професія, це справа всього життя. Відтак українці впевнені у своєму війську, довіряють йому, пишаються

Читати далі

Десять діб відпустки для хлібороба

Знаний у Близнюківській громаді механізатор ПСП «Червона Зоря» Юрій Зенкін з початку березня пішов захищати Україну. На минулому тижні він завітав до редакції газети «Нове життя», бо чоловіку дали десятиденну відпустку. Юрій каже: «Нас відпускають лише за сімейними обставинами, то додому я потрапив через хворобу дружини. На щастя, все обійшлося і моя Надюша вже вдома. То, користуючись нагодою, зайшов провідати і колектив рідної газети». Бойовий шлях Юрія Зенкіна розпочався 5 березня з Богодухівського батальйону територіальної оборони. Протягом трьох місяців військовослужбовці були на Бєлгородському кордоні, потім переїхали під Борову, а тепер захищають рідну землю під Бахмутом. «Десять днів відпустки пролетіли як мить, - ділиться

Читати далі

П’ять діб на побачення з сім’єю

Сьогодення примушує переосмислювати безліч речей. Однак, вічним залишається непорушний зв’язок матері та сина. Нарешті отримала змогу обійняти свого молодшого синочка Інна Валько, яка не бачила його півтора року. Буря емоцій наповнювала тендітну жінку, яка ні на секунду не хотіла відпускати свого захисника. Василь Валько виріс у Новоукраїнці. В дитинстві допомагав батькові, який працює механізатором у ПСП «Червона Зоря». Закінчив училище у Краматорську і працював на заводі НКМЗ. Прийшла повістка, пішов служити. Потрапив до лав Національної гвардії. Юнак каже: «Я мріяв бути серед нацгвардійців. Так і вийшло. То, думаю, що гідно несу це звання. Коли почалася війна, я виїхав разом з частиною на оборону

Читати далі

Бійці у білих халатах: історії жінок з Близнюківщини, які рятують життя інших на фронті

Місія медичних працівників надавати допомогу і завжди стояти на варті здоров’я. Серед цих людей у білих халатах є справжні герої та героїні, які, залишивши сім’ї, пішли на фронт, щоб рятувати життя захисників, або ж підписали контракти і працюють в госпіталях. Три жінки з Близнюківської громади Харківської області, які мають  різні долі, сьогодні твердо стоять на варті здорового та мирного життя в Україні. З медсестри пологового – до лав військового госпіталю Ольга Алєксєєва народилася 24 серпня 1976 року. Вона виросла у Близнюках, закінчила місцеву школу і вивчилася у Красноградському медичному училищі на медичну сестру.  Першим місцем роботи Ольги стало пологове відділення Близнюківської центральної районної

Читати далі

Позитивні зміни в житті військової фельдшерки медичного пункту

Надзвичайно приємно, коли герої наших розповідей заглядають до редакції, щоб привітатися, дізнатися, як у нас справи, та поділитися приємними новинами. Так, сьогодні до нас завітала Аня Антощенко. Нагадаємо, що у 2020 році медсестра вирішила піти в армію і стала бригадним бойовим медиком. В лавах Збройних сил України знайшла і своє кохання – військового Олексія. Одинадцятого листопада 2021 року молодята розписалися, але війна не любить закоханих, то життя розкидало їх в різні боки. Захист Вітчизни – на першому місці, а кохання – на потім. Втім, життя непередбачуване, то сьогодні Аня працює разом зі своїм чоловіком. «Це неймовірне щастя бути поруч з коханим, -

Читати далі

Як житель Луганської області боронить Україну та паралельно здобуває вищу освіту

До редакції часто заходять неординарні люди, спілкування з якими відкриває реальність з іншого боку. Герой цієї розповіді військовий Андрій, який пережив три авіаційні удари, залишився живим, продовжує нести службу в лавах Територіальної оборони та ще й у вересні 2022 року став студентом Харківського вищого навчального закладу. Андрій родом з міста Первомайського Луганської області. Він розповідає: «У 2014 році моє рідне місто окупували росіяни, то жити там стало неможливо. Разом з мамою та сестрою того ж року я залишив рідний дім та переїхав до Харкова. Я так і залишився в цьому красивому величному місті, а мама обрала для місця проживання Чехію, де

Читати далі

Пранкі готувався до повномасштабного вторгнення кілька років

Боєць з позивним Пранкі чудово знає як відіпрати кров з будь-якого одягу. Він військовий медик, тож прати доводиться часто. «Найкраще допомагає перекис водню» - каже він. Пранкі готувався до повномасштабного вторгнення кілька років і підписав контракт резервіста з Харківською бригадою територіальної оборони. «Дружина довго злилася» - сміється боєць. Воно і не дивно – пару років без вихідних! Вільного часу майже немає – тренування, стрільби, тактика.24 лютого, після повномасштабного вторгнення РФ, знадобилися усі наявні навички. «В принципі я потрапляю у ціль розміром з тарілку з відстані у півкілометра – без жодної оптики» - розказує Пранкі. В принципі при таких навичках йому пряма

Читати далі