Головна > ВІЙНА > ПЕРЕСЕЛЕНЦІ (Page 3)

«Війна зробила нас безхатьками»: історія родини із прифронтового Барвінкового

Від Барвінкового до Ізюму  – найгарячішої сьогодні точки на бойовій мапі Харківщини – 35 кілометрів. І майже стільки ж до Слов`янська – міста сусідньої Донеччини, де ворог накопичує свої сили для активних наступальних атак. А відтак Барвінкове майже з перших днів війни під обстрілами. Вже зараз дві третіх будинків у місті зазнали руйнацій. Оселя 68-річної пенсіонерки Галини Сороколат знищена майже повністю. Їх будинок – спадок фронтовиків Ця оселя – типова приватна споруда, збудована у 70-их роках батьками чоловіка, знаними у районі медиками-ветеранами Другої світової. Пішли у Вічність фронтовики, хвороба забрала й  чоловіка. Залишилася в оселі Галина Олексіївна з сином Ігорем і донькою Ольгою.

Читати далі

Близнюківці, ви просто неймовірні!

Війна кардинально змінила повсякденний ритм життя кожного українця. І виявилося, що вкрай необхідні речі можна запакувати в декілька валіз та взяти з собою у разі необхідності. Головне – тепло долоні рідної людини поруч. Багато мешканців Барвінківської громади залишили свої домівки, рятуючись від реалій лихоліття. Вони опинилися серед чотирьох тисяч внутрішньо переміщених осіб, яких прийняла Близнюківщина.Місцеві жителі допомогли житлом, речами, продуктами харчування, підтримали морально.Варто наголосити, що вимушену міграцію координує злагоджений колектив селищної ради. Особисто мені довелося поспілкуватися з секретарем ради Сергієм Володченком, оскільки моя колега потребувала фінансової допомоги для придбання дитячої суміші новонародженій донечці. Без зайвих слів проблему було розв’язано. Окремо хочу згадати

Читати далі

Харків –Хотин: маршрут релокації  заводу електричних аксесуарів

Війна поставила на рейки релокації «LXL інтерпрайс» - відомий на вітчизняному та зарубіжному ринках Харківський завод по виробництву розеток та різних аксесуарів для електромержі. Тепер товари харківської торговельної марки мають прописку в Хотині Чернівецької області. Про те, як приймалося рішення про евакуацію підприємства, про пошук нового місця для виробництва і про сам процес його переїзду розповідає управляючий компанією Олександр Гринчук . Не приховує - кожен крок на цьому шляху був і залишається доволі складним.  Як воно - перевозити через всю територію України в умовах війни потужне виробництво, яке створювалося десятиліттями, знає тільки той, хто пройшов цей процес. Суттєвою допомогою стала державна

Читати далі

Жителі села Червона Поляна знайшли прихисток у Близнюках

Сьогодні Барвінківщина під обстрілами ворожої армії рф. Ракетами та снарядами руйнуються будівлі і фактично зносяться з лиця землі деякі села. То місцеві жителі вимушені шукати прихистку там, де тихіше. Для багатодітної мами Ахламьонок Анжеліки, яка народилася і виросла в селі Червона Поляна, її дітей, батьків та сестри з родиною тихою гаванню наразі стала  Близнюківська громада. Жінка розповідає: «Мій будинок у селі постраждав першим. Дивом всі залишились живими, бо за декілька хвилин до вибуху я взяла дітей і ми пішли в гості до батьків. В будинку вилетіли всі вікна та двері, а ще дах пошкодило, то жити там вже не було можливості. До всього постійна

Читати далі

«В Ізюмі залишилася наша душа…» Сім’я переселенців мріє про повернення додому

Ізюм – красиве величне місто в Україні, яке розкинулось біля підніжжя найвищої в Харківській області гори Кременець на звивистому березі Сіверського Дінця. З другого квітня 2022 року воно тимчасово захоплене російською федерацією.  Із пекла бомбардувань та обстрілів вдалося вирватися сім’ї Голиків, які жили на вулиці Незалежності. Сьогодні ця родина тимчасово проживає на території Близнюківської громади, намагається хоч якось облаштувати своє життя і мріє про повернення до рідного Ізюму. Мирне життя Вулиця Незалежності - це спальний район Ізюма. Між п’яти - та дев’яти-поверхівками облаштовано затишний міський парк, а щоранку галаслива юрба дітей поспішала до школи №5. Неподалік зустрічали малечу і три дитячих садочки, а дорослих

Читати далі

З Україною в серці!

Заступник в/о директора Центру надання культурних послуг Близнюківської громади Ольга Банник зараз знаходиться за межами України, але дуже сумує за рідним Лозівським районом.Журналістам газети «Нове життя» вдалося поспілкуватися з жінкою та дізнатися про її сьогодення та дні, коли війна увірвалася в життя її сім’ї. Життя в умовах війни - Реальність розірвала ранковий сон, коли моя колега зателефонувала мені, і сказала, що обстілюють Харків, Київ і по всій Україні виють сирени. «Якось не віриться» - відповіла я, а в самої мороз по шкірі. Кинулась швидше вмикати телевізор і … страшне слово ВІЙНА ввірвалося в життя моєї родини.В новинах наголошували, що треба мати мобільну

Читати далі

Загублена сумочка. Коротка історія однієї сім’ї

До редакції газети «Нове життя» принесли загублену красиву в’язану сумочку, на якій дбайливими руками було причеплено жовто-блакитного янгелика. Традиційно, ми дали оголошення про втрату в групу у фейсбуці. І ось до нас завітали за втраченим дві чарівні дівчинки та літня жінка. Виявилось, що це жителі міста Барвінкового, яке зараз знаходиться під постійними ворожими обстрілами. Надія Григорівна Чернік приїхала до Близнюків разом з дітьми та онучкою Ліною. Сім’я мирно жила в центрі Барвінкового і до останнього не наважувалася залишати рідний дім. Але жити в умовах постійної напруги та страху за рідних стало несила. Квартиру чи будиночок винайняти в Близнюках важко, то пішли люди

Читати далі

Як жити в чужій країні і не збожеволіти?

Повірте, це завдання не з простих особливо мене зрозуміє той, хто був змушений почати з початку……Шукаю роботу мого рівня! - такі слова чую майже щодня. Я знаю, що більшість українських жінок мають вищу освіту, а то й не одну. Але великі амбіції і небажання прийняти сьогодення - це дві найбільші проблеми, які не дозволяють нам жити без стресів в чужій країні і по справжньому розвиватися, рости!. Крок за крокомЯ понад 10 років працювала на керівних посадах і ніколи уявити собі не могла, що як немовля буду крок за кроком йти до своєї мети у сусідній Польщі. Що життя змусить зрозуміти ціну

Читати далі

Поїхати не можна залишитися …

Кому можна ставити на власний розсуд, в залежності від тисячі факторів. Я поставила кому після «поїхати» 12 березня, забравши дітей та матір. Рівно на стільки з 24 лютого у мене вистачило витримки. Спогади від пережитого в дитинстві початку конфлікту в Нагорному Карабасі наздогнали в 37 років панічними атаками, безсонням, постійною тривогою за життя дітей. «Кукуха їхала», як-то кажуть. Минуло три місяці. Я знаю людей, які поїхали та повернулися, і тих, хто не планує повертатися вже ніколи. Знаю тих, які вирішив залишатися вдома будь що, і тих, хто збирається їхати у разі загострення. І всі вони роблять правильно. Тут, далеко від дому, я нарешті

Читати далі

Як дівчинка з Алісівки стала топовим фотографом та зараз прославляє Україну в Німеччині

Олена Козакевич народилася в селі Алісівка на Близнюківщині у багатодітній родині. Працьовита та креативна дівчинка змалечку була комунікативною та доброзичливою, а ще вміла бачити оточуючий світ в теплих кольорах. А це великий дар – бачити те, що не помічають інші. Дівчинка виросла, закохалася, вийшла заміж і почала жити в Дніпрі. У 2013 році вона купила свою першу фотокамеру і почала фотографувати. Її особливе бачення світу через об’єктив зробило свою справу, і Олена шалено закохалася в фотографію. Перші фото були любительськими і на них були найрідніші їй люди: чоловік, син, донька, мама, сестри та брати. Остаточно Олена вирішила бути в професії з 2016

Читати далі