Головна > ГРОМАДА > БЕСIДИ,ІНТЕРВ’Ю (Page 121)

Дружба народів – основа перемоги

Всю війну, як кажуть, від дзвінка і до  дзвінка, пройшов наш земляк, житель Близнюків Йосип Кіндратович Ільченко. І все в одному 91-ому винищувальному авіаційному полку 256-ї авіаційної дивізії механіком літаків-винищувачів.З 1939 року проходив строкову службу у кадровій армії під Шепетівкою. А 22 червня 1941 року, коли знаходилися у таборі, рано-вранці підняли особовий склад по тривозі і перелетіли під Львів. З тих пір куди тільки не кидала його війна! Часто потрапляв у гарячі точки.Оборона Києва і Москви, грудневий 1941 рік, наступ під Ростовом, Курська Дуга, звільнення Бєлгорода, Харкова, Києва, Корсунь-Шевченківська битва, ліквідація контрнаступу гітлерівців під Житомиром, звільнення Кракова, завершальні бої під Берліном – це

Читати далі

Мужність, стійкість, подвиги…

Красень, чи не так? Таким був командир танка, учасник бойових дій - наш земляк Іван Маркович Прокопенко. У мирний час - вчитель української мови і літератури.  Військовий підрозділ, де служив наш земляк, одним із перших зустрів війну на кордоні неподалік Бреста. Потім - сорокова танкова дивізія, з якою пройшов довгий бойовий шлях гвардії старшина Прокопенко. Вступати в бій доводилося з найпотужнішими в той час фашистськими «Тиграми» і «Пантерами». За участь у кривавій битві на Волзі генерал армії Чуйков особисто вручив йому перший орден Червоної Зірки. Другий аналогічний орден солдат отримав під час визволення Харкова і області, хоча його бойовий шлях пройшов повз Близнюки.Цікаво те,

Читати далі

Кавалер трьох орденів Слави

Він з гордістю зустрів 66-у річницю Великої Перемоги і цього ж року на 89-ому році відійшов у вічність. Це наш славний земляк Грабовський Микола Титович - Кавалер трьох орденів Слави, учасник бойових дій Другої світової війни періоду 1941-1945 років. Історія його подвигів славна та не підлягає забуттю. Гвардії старшина Микола Грабовський у складі 226-го стрілецького полку 8-ої армії під командуванням генерала В.Чуйкова пройшов з боями від Сталінграда до Берліна.Перший орден Слави він отримав за визволення польського міста Люблін, другий - за бої на підступах до Берліна у квітні 1945 року, а третій - у травні 1945 року. Медаль «За відвагу» герой отримав

Читати далі

Герої не вмирають

2 травня 2014 року в селі Карпівка Слов’янського району російські бойовики переносними зенітними ракетними комплексами збили два вертольоти Мі-24 ЗСУ, які патрулювали в районі міста Слов’янська. У результаті обстрілу п’ятеро офіцерів із двох екіпажів Бродівської авіабригади загинули, один отримав поранення. Серед загиблих був наш земляк - капітан Микола Топчій, трагічна загибель якого стала для жителів Близнюківщини першою лихою звісткою з війни, яка наразі триває вже шостий рік поспіль.Микола Топчій народився в селищі Близнюки. Навчався у Близнюківській середній школі. Як і його два брати, з дитинства мріяв літати. Закінчив Васильківське ВАТУ, Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба. Більшу частину життя віддав військовій

Читати далі

Духовні наставники

У кожної людини в якісь періоди життя з’являються наставники: батьки, вчителі, більш досвідчені у професії. А є наставники особливі—духовні. Їм довіряють найпотаємніше. Такими є священики. Їм  у великому Таїнстві священства визначена роль бути посередниками між людиною і Богом, священику дано право від  Самого Господа Ісуса Христа прощення гріхів людині, яка покаялася.… Щонеділі чи  у святкові дні віруючі поспішають до Свято-Іллінського Близнюківського храму. Ось і знайомі постаті: настоятеля храму отця Олексія, диякона Ігоря, священослужителів, жінок у церковній лавці та біля підсвічників, тих, хто вирішив потрудитися во славу Божу. Починається служба. Оживає красою чарівний спів церковного хору, яким керує матушка Любов.  І ось вже

Читати далі

Три мрії юного кадета

Наш земляк - житель селища Близнюки Пономаренко Ілля Олександрович наразі учень 9 класу Державної гімназії-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус»( стаття написана у січні 2019 року) має три мрії: 1. успішно скласти державну підсумкову атестацію і зовнішнє незалежне оцінювання; 2. стати чемпіоном світу з карате; 3. вступити в юридичну академію або в інститут міжнародних відносин. Про шлях Іллі до здійснення цих бажань ми й розповімо. …Про те, що її син – справжній чоловік, на якого можна покластися в будь-якій справі, мама Аліна зрозуміла з того часу, як хлопчик зробив перші кроки. Ось з того ніжного віку він і почав проявляти дійсно чоловічий характер,

Читати далі

Кабінет агронома – безкрає поле

Народилася, виросла і побудувала свою особисту долю в селі Уплатному Каменева Ганна Ісаківна. Після закінчення школи дівчина, закохана у простори рідної землі, без вагань пішла навчатися на агронома до Липкуватівського технікуму. Отримавши омріяну професію, молодий спеціаліст за направленням повинна була б працювати в Олексіївці у колгоспі «Ленінський шлях», однак доля розпорядилася так, що місць на той час  у тому господарстві не було, а  Максим Степанович Іванов, головний агроном Уплатнівського колгоспу «Зоря комунізму», у якого Ганна проходила навчальну практику,  запропонував роботу. Жінка розповідає: «Так вже склалося, що були у мене чудові наставники в роботі – це, окрім Іванова, Дмитро Карпович Золотько, Галина Мефодіївна Чаговець тощо.

Читати далі

До щастя треба йти впевнено

Багато дівчаток з дитинства мріють вийти заміж, жити довго, щасливо та в достатку зі своїми обранцями.  Тетяні так не мріялося, бо врівноважена, розумна дівчина розуміла, що щастя треба будувати самому, до мети йти тернистим шляхом, а для цього треба працювати над собою, не чекаючи манни з неба. То дівчинка з хутора Безлісого, що в Ставропольському краї, вірила в головне - у свої сили. У 1987 році приїхала Тетяна Миколаївна до родичів у Близнюки. На вихідних разом з подружками мініатюрна дівчина з колоритною зовнішністю вирішила потанцювати на місцевій дискотеці, де зустрілася з Віктором Лукоцьким. Усміхнений, жартівливий і в той же час впевнений у собі

Читати далі

«Старі фотографії на стіл розклади…»

Вже давно мріяла ЛЮБОВ ІВАНІВНА ШАХВОРОСТ передати старі фотографії до редакції. І ось така нагода видалася. А допоміг їй здійснити задумане син Євгеній, який з розумінням поставився до бажання рідної людини і з любов’ю без поспіху чекав, поки мама здійснить задумане. Любов Іванівна  з трепетом розкладала фотографії на столі, розповідаючи про пам’ятні моменти, зображені на світлинах, а особливо про людей, серед яких жила, працювала, зводила разом з чоловіком будинок, народжувала дітей і плекала онуків.  Добрими словами і світлими спогадами про односельців ділилася жінка з журналістами. Щирою вдячністю була наповнена її розповідь про голову

Читати далі

«Залізна леді» з Широкого на Х-Факторі 2018 року

В родині механізатора та доярки у селі Покровське (тепер Широке Самійлівської сільської ради) 4 лютого 1959 року народилася голосиста донечка Оля. Активна, непосидюча дівчинка співати почала ще не вміючи розмовляти. Ось так і живе з піснею, будуючи свою долю та втілюючи мрію дитинства в життя так, як уміє. Батьки Ольги Петрівни Гокової, саме про її мрію піде мова, подарували доньці талант до співу, пробивний характер та вміння спілкуватися з людьми. Закінчивши Широчанську школу, Оля продовжила навчання в Юр’ївському навчальному закладі, а потім поступила до Кегичівського технікуму, щоб засвоїти професію бухгалтера. Де б не  навчалася ця  яскрава дівчина, скрізь вона співала, бо

Читати далі