Головна > ГРОМАДА > НАМ ПИШУТЬ (Page 18)

НАМ ПИШУТЬ

Моє село /До Дня визволення села Уплатне/

nove.in.ua НАМ ПИШУТЬ 0

16 вересня 2009 року Село моє, у мене ти єдине,Моє село найкраще на землі.І я пишаюсь тим, що ріс і виріс,І жити залишився в цім селі. І що не я один, а нас таких багато,Кого не поманила чужина,І не поїдем жити ми в Карпати,Тому що там Уплатного нема. Жили на півночі, жили й на сході,В Криму шукали схожого села, -Не залишилися, приїхали додому,Тому що там Уплатного нема. Були й такі, що цілину орали,Заводи будували і міста,Та поверталися до рідного порогу,Тому що там Уплатного нема. У нас живуть тернопільці й львів’яни,З Уралу, Сум, Донбасу, з-за Дніпра.Ми всі одна сім’я, ми – УПЛАТНЯНИ,І я не хочу іншого

Читати далі

Вітається осінь сумними дощами

nove.in.ua БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, НАМ ПИШУТЬ 0

Вітається осінь сумними дощами,Та, певно, не в осені сум…Війна всюди ходить і днями й ночами…У серці, в душі, поміж дум…Дощі, що любила, тепер лиш лякають,Бо воїни мокнуть в боях.І ночі в окопах про осінь співають,Тривожачи наших солдат.Підвали ще більш холоднішими стали.І як там ховатись тепер?Ті стіни, де діти малюнки чіпляли,Не гріють. Там холод завмер.Ти осінь-осіння… примхлива, я знаюТобі догодити — ніяк.Послухай лиш раз, що просити я маю, —Спини золотий свій вітряк.Хай вІтри спочинуть, дощі зачекають.Ще встигнеш змінити цей світ.Хай Воїни Світла русню відганяютьаж до потойбічних орбіт.А я обіцяю, що потім ще дужчеЛюбитиму сині дощі…І разом з тобою, чарівна красуне,Писатиму теплі

Читати далі

Дощило ! Блискало !! Гриміло !!!

nove.in.ua НАМ ПИШУТЬ 0

Сьогодні вночі була гроза. Вона й навіяла нашій талановитій землячці з села Вишневого Ользі Скрипник такі сильні за своєю енергетикою рядки. Дощило ! Блискало !! Гриміло !!!Мені здалось на якусь мить :З Землею Небо говорилоПро те, як і йому болить ! ВОНА сердешна лиш мовчала,Кровили рани…біль ятрив…,Сльозами Неба промивалаНа тлі своїм - ч у ж и й " нарив" ! Мерзенний "гній" стече рікоюГЕТЬ з української З е м л і !!!НАСТАНЕ МИР і час с п о к о ю !ГОСПОДЬ - ТРИМАТИСЬ НАМ ВЕЛІВ !!! Ольга Скрипник

Читати далі

Можна, я трохи поплачу

nove.in.ua НАМ ПИШУТЬ 0

МОЖНА, Я ТРОХИ ПОПЛАЧУДЕСЬ У КУТОЧКУ КІМНАТИ.ЦЕ У МЕНІ ГІРКО ПЛАЧЕГОРЕМ ЗНЕСИЛЕНА МАТИ. МОЖНА, Я ТРОХИ ПОПЛАЧУ…ТІЛЬКИ МЕНЕ НЕ ЖАЛIЙТЕ.ЦЕ У МЕНІ ТИХО ПЛАЧУТЬВСІ ПОГВАЛТОВАНІ ДІТИ. МОЖНА, Я ТРОХИ ПОПЛАЧУ…ПО ЗГАРИЩІ ХОДИТЬ БАБУСЯ…ВОРОГ СПАЛИВ ЇЇ ХАТУ,СЬОГОДНІ Я З НЕЮ ЛИШУСЯ. МОЖНА, Я ТРОХИ ПОПЛАЧУI ЗАКРИЧУ ДИКИМ ЗВІРОМ.ВОЇН В МЕНІ ЗАРАЗ ПЛАЧЕ,БО ПОБРАТИМ ЙОГО ЗГИНУВ. МОЖНА, Я ТРОХИ ПОПЛАЧУ…ХЛІБ НА ПОЛЯХ ДОГОРАЄ…ПІДЛО, РАКЕТАМИ З НЕБАВОРОГ ЖНИВА В НАС СПРАВЛЯЄ. МОЖНА, Я ТРОХИ ПОПЛАЧУ…БО ВЖЕ НЕСИЛА ТЕРПІТИ.ЗЕМЛЮ З-ПІД НІГ ЗАБИРАЮТЬ,КАЖУТЬ: НЕ ГІДНІ МИ ЖИТИ. МОЖНА, Я ТРОХИ ПОПЛАЧУ…І ПОМОЛЮСЬ В ПОРОЖНЕЧІ.ЗНАЮ, ЦЕ БОГ В МЕНІ ПЛАЧЕІ ОБІЙМАЄ ЗА ПЛЕЧІ. Автор: Надія Ковальчук

Читати далі

Острівщинській бібліотеці-філії – 70 років

nove.in.ua КУЛЬТУРА, НАМ ПИШУТЬ 0

70 років – це не мало. Ідуть роки, минають десятиліття… В далекому 1952 році в старому сільському приміщенні відкрили колгоспну бібліотеку. Першою, хто зробив запис в інвентарній книзі, була бібліотекар Симоненко. А відбулося це 4 липня, саме ця дата вважається днем народження Острівщинської бібліотеки. З 1953 року книгозбірнею завідувала Бочко В., бібліотечний фонд на той момент складав вже 1400 примірників. Згодом, в колгоспі здійснили ремонт будівлі колишньої школи і тут розташувались клуб і бібліотека. В 1957 році бібліотекою завідувала Бикова М.К..В 1958 – Ігнатенко Л.. З серпня 1959 року, відразу після закінчення Львівського культосвітнього технікуму, книгарню прийняла Скнар (Бутко) Валентина Мефодіївна. «Матеріальне забезпечення

Читати далі

І вдома не так, як удома

nove.in.ua БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, НАМ ПИШУТЬ 0

Байдужість... апатія... втома...І вдома - не так, як удома...Депресія... сльози... тривога...І в снах - незнайома дорога...Війна... нестабільність... мовчання...Бездонне, безмежне чекання...Агресія... лють... і нервозність...Без мене - мою пишуть повість...Істерика... злість... безпорадність...Забулося, що таке радість...Надворі вже літо всім людям...А в душах - зима... десь у лютім...Емоції світлі заснули...Забули... які вони бу'ли...Надія ховається в серці...Глибоко... на самому денці...Слова на вустах оживаютьТоді, як молитву читають...До Господа треба... по ліки...Хай волю призначить навіки...Призначить нехай Перемогу...Життя - всім... і - мирну дорогу...Молитва лікує... і гоїть...І, з Богом, хай правдонька встоїть...Хай віра в добро переможе...Ми сильні... ми зможем... дай, Боже...

Читати далі

Мрія – збити гелікоптер

nove.in.ua ВІЙНА, ГЕРОЇ СЕРЕД НАС, НАМ ПИШУТЬ 0

Мені часто доводиться їздити дорогами війни. Ось і вчора виїхав в напрямку Донецької області. Виконавши завдання, повертався додому і на одному із блокпостів працівник поліції попросив підвезти бійця ЗСУ. Попутник -  молодий чоловік років двадцяти п'яти...Не знаю імені і позивного... Розбалакалися. - Куди їдеш?   - До госпіталю в Дніпро...Я із Сумської області, на фронті з 2017, доброволець Азову. Наразі мобілізований в одну з бригад ЗСУ. Побратими захисника з батальйону "Азов", з якими служив, наразі в полоні - вони захищали Маріуполь... Далі були розмови про "Азов"... А згодом і про його теперішню службу.Задав йому незручне запитання: "Друже, який твій бойовий шлях..?" Захисник

Читати далі

Захисники встановили хрест в одному із прифронтових сіл Барвінківщини

nove.in.ua ВІЙНА, НАМ ПИШУТЬ, НОВИНИ 0

В одному із сіл прифронтової Барвінківщини військові встановили Хрест--Ідею подали самі військові, які боронять наше село, - говорить жителька села Неля Кладко. -Ці хлопці із Прикарпаття, а у них там, на Західній Україні , практично в кожному населеному пункті є і не одна така духовна святиня-Хрест чи капличка, куди можна прийти з молитвою. Ось і взялися захисники майструвати і облаштовувати це Хресне знамення і в нас. Робили це щиро, від душі. Будували все добротно, як кажуть, не на один день, а з поглядом у день завтрашній: викладали основу з каменю, цементували доріжки, саму дерев'яну конструкцію хреста з розп'яттям робили за

Читати далі

З Днем ангела тебе, Ромашко!

nove.in.ua НАМ ПИШУТЬ 0

Така маленька, непомітна квітка,Та скільки ніжності і змісту в ній :Дівча гадає навесні і вліткуАби в любові впевнитись твоїй. А мати сину чаю запашногоВ дорогу, на ромашці, подає.І вірить, що до рідного порогуЖивим й здоровим доленька приб'є… ..Це не прості, це символічні квіти -Чи, то в пилу, чи в зоряній росі-Так поруч пелюстки - країни світу!І сонце посміхається усім! І скільки щастя, світла і любовіНесла б у Всесвіт матінка Земля,Та зачепив її ворожий чобіт!Але голівку квітка не схиля!!! Нехай маленька! Та з великим серцемЩодня пилюку з пелюстків збива!Вона, наразі, є для ВСІХ люстерцем ,Яке НЕ любить масок - їх зрива!!! Ольга Скрипник.

Читати далі

“Асвабадіть”- був вирок із кремля

nove.in.ua БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, ВІЙНА, НАМ ПИШУТЬ 0

Бабуся, доживаючи свій вік,На старість залишилася без хати...Асвабадітєль так її прирік:Серед руїн на згарищі стояти.Старенька ледарем ніколи не була,Копійку до копієчки збирала,Робила і за себе, й за вола.Все клопоталася, на старість свою дбала.Звела будиночок у рідному селі.Вдвох з чоловіком вишні посадили...Тут з пЕчі хліб складала на столі,Тут її дітки ніжками ходили.За роком рік, так і життя пройшло.Із цього дому й пару схоронила.Вже сонечко на захід й їй пішло,Та кинути свій дім було несила.Діти роз'їхалися. У кожного свій шлях.До мами в гості часто приїзджали.Тут рідним був до болю кожен цвях,Тож діти маму й хату доглядали.Ні в кого у неволі не

Читати далі