Головна > ГРОМАДА > НАМ ПИШУТЬ (Page 23)

Вишивання долі

Вишивка – один із давніх видів народного мистецтва. Мабуть, ми ніколи не зможемо довідатися, хто і коли вперше здогадався втілити в мереживний мотив красу рідної природи, свої переживання та почуття. Відомо, що у ХІ столітті княгиня Анна Всеволодівна, онука Ярослава Мудрого та сестра великого князя Київського Володимира Мономаха, започаткувала навчання вишивки в монастирських школах. Упродовж віків у кожному регіоні України вироблялися своєрідні прийоми художнього вирішення одягових та інтер’єрних тканин, навіть у межах сусідніх сіл існували місцеві варіанти, які передавались від покоління до покоління. Ми, сучасні люди, кажемо, що жити важко й вишивати нема коли. Послухаймо людей старших. Ольховська Євдокія Дмитрівна народилась

Читати далі

Маємо надію на краще майбутнє

Заснування Територія, де зараз розкинулася Новоукраїнка, за географічними даними знаходиться високо, вода далеко, і тому довгий час не заселялася. Втім, поблизу знаходилися велике село Дягове, маєток графа Сумарокова - Ельстона, польського пана Пукало та пана Попова. Лише на початку ХХ століття в 1901 році почали переселятися родини з Ганнівки та Добровілля, утворився невеличкий хутір П’ятихатки, який поступово розростався. З часом з’явився хутір Сухий. З іншого боку почали будуватися переселенці з села Веселого, тому і називався хутір Веселий. Після революції ці хутори об’єдналися в населений пункт, який мав назву Ново-Українка. Село розквітало, росло і досить часто переходило до складу різних колгоспів (комун).

Читати далі

Моє село. Автор Ольга Скрипник

Ви хоч раз бували на селі,Де світанки грають стоголосі,Де до теплої, старенькоі земліРанком горнуться тумани босі,Де у хор збирається пташня,І від тої пісні чарівної -На душі неспокій, метушня,Відчуття любові неземної.Де, вдягнувши сарафани білі,У доросле плинучи життя,Навесні, немов перед весіллям,Молоденькі яблуньки тремтять.Де настільки все твоє довкола :Синій простір і повітря чисте,За городами - пшеничне поле,Бур'яни - зухвалі й гонористі.А коли з криниці, в літню спеку,Кришталевої поп'єш води -Розумієш : щастя недалеко,Ти за ним повернешся сюди ..

Читати далі

Відлуння Тарасових снів. Автор Ольга Скрипник

Наснився сон страшний мені:Низькі хати, дерева, люди.І Бог на чорному коніБреде стежиною в нікуди.Довірливе, ласкаве сонцеДо хмар потрапило в полон -Хворіли в темряві віконця,Підглянувши в мій чорний сон.В річках розпластана вода,Кимось принесена у жертву,Немов царівна молода,Була красива, але мертва.І вже не грали, наче море,Пшеницями густі поля.Здригалася від гніву й горяХрестами всіяна Земля.У темнім небі хижий птах Кричав про біди неминучі.Підштовхував великий страхМалих людей до краю кручі.І я між них…І чорна тиша,І камінь валиться з-під ніг.Хочу прокинутись скоріше,Вернути світло, радість, сміх !….Прокинулась . Світило сонцеВ моєму рідному вікні.Хвалити Бога, що був сон це.І думка враз : " А може НІ

Читати далі

Лист прадідам

І знову земля розквітає, прокидається, відроджується… Травень залунав солов’їним співом і вільний чорнозем знову прийме у свої обійми золоте зерно, аби скоро зростити новий врожай і дати змогу повірити українцям, що вони життєздатні, вільнолюбні, такі ж голосисті, співучі , щедрі й невмирущі… В цей благодатний, дзвінкий час згадую про вас, мої прадіди… Це ви більше семи десятків років тому поверталися додому в рідну Харківщину й Чернігівщину, покалічені, контужені, з ворожим залізом у тілі, та не зломлені. Це ви раділи своїм дітям, які виросли без вас; своїм дружинам, які дочекалися, хоч окупанти навіки очорнили їхні душі страхом, безвихіддю, безсиллям перед безчинством і

Читати далі

Ветерани. Автор Ольга Скрипник

Вони сядуть в садку біля вишні,По чарчині до вуст піднесуть,Й закружляє , мов листя торішнєДавніх спогадів вогняна путь.Де в окопах, степах та руїнах,На дорогах гарячих фронтів -Не одна голосила країнаНад могилами рідних братів.А вони залишилися жити,Пощастило, мабуть, повезло.І дарує солдатам квітиВ день травневий щасливе село.І не вперше рука чоловічаДо очей поспішить, щоб уразНаздогнати на літнім обличчіТу сльозу, що не висушив час.НЕ зітри, Україно це свято,Бо твоїх ветеранів - синівЗ кожним роком все менше на брата,Все тихішає дзвін орденів. …..Ольга Скрипник.Фото з інтернету.

Читати далі

Поради батькам підлітків

Вісім ПОРАД БАТЬКАМ ПІДЛІТКІВвід провідного психолога проєкту «Інтелект України»,доктора психологічних наук Олени Щербакової. ПІДЛІТКОВІ НЕОБХІДНІ ЯК ПОЗИТИВНІ, ТАК І НЕГАТИВНІ ЕМОЦІЇ.Не оберігайте надмірно підлітків від сімейних проблем як психологічних, так і матеріальних. Для успішного розвитку дитини корисно зрідка відмовляти їй у чому-небудь, обмежувати її бажання, тим самим готуючи до подолання подібних ситуацій у майбутньому. Ніколи не обманюйте дитину!ПОЧИНАЙТЕ ГОТУВАТИСЯ ДО ДИТЯЧОГО ОЦІНЮВАННЯ ЯКОМОГА РАНІШЕ.У підлітковому віці діти починають оцінювати та порівнювати життя своїх батьків. У якийсь момент результат цього зіставлення може позначитися на ваших стосунках із дітьми. Пам'ятайте: життя батьків, їхні звички, погляди мають набагато більший вплив на дитину, ніж довгі

Читати далі

Не нехтуйте правилами безпеки

З початку 2021 року на Лозівщині сталось 46 дорожньо - транспортних пригод. Внаслідок 9 аварій є постраждалі з травмами різного ступеня тяжкості. Перевищення швидкості, порушення правил проїзду перехресть і пішохідних переходів, порушення правил маневрування, керування транспортним засобом напідпитку – це найпоширеніші причини аварій. Нагадуємо, що за скоєння ДТП передбачено кримінальну та адміністративну відповідальність. Шановні водії, будьте обережні ! Джерело: веб-сайт Лозівського відділу поліції

Читати далі

Падала зірка. Автор Ольга Скрипник

Падала зірка у темряву ночі,Спалах тривав лише мить.Та на Землі побажання жіночеВстигло ії перестріть : Не переймайся, Зіронько ясна,Хай був миттєвим політ,Та лише тобі - дивовижно прекрасній,Заздрив весь зоряний світ.Скільки б часу на Землі я не мала -Тільки б відчути політ ,Хай лише мить - та прожити свій спалах,Світлий лишаючи слідОльга Скрипник./ фото із інтернета /

Читати далі

Нездійснена весна. Автор Ольга Скрипник

Вони зростали поруч - такі різні, Як ніч і день, як осінь і весна.Він - величаво гордий, навіть грізний.Вона - тоненька, ніжна і ясна.Багато весен вже зустріли разом,Ділили сонце, хмари, дощ і сніг,І кожен раз жили майбутнім часом,Коли листочки падали до ніг……І знов на землю чисту і безмежнуЗійшла весна, прогнавши сум з очей,І він дубовими гілками обережноТоркнувсь її березових плечей.У відповідь ні подиху, ні звуку...І він подумав: " Може, ще зарано?Вона так тяжко прожила зимову муку,Тож хай хоч мить іще поспить кохана."А квітень все ураз змінити прагне,Під теплим сонцем ожива земля,І вже у лузі якась квітка пахне,Зелені очі брунька розтуля.Все

Читати далі