Про к о х а н н я … автор Ольга Скрипник
Ні, не забути ту Берізку в лісі,В обіймах Клена, знітившись стоїть.Не зовсім в молодому уже віці,Але коханням кожна брунечка горить!Переплелись в коханні гілки - руки,В тоненьких зморшках світиться кора...Мабуть, немало пережито муки,Та ти, Берізко, зовсім не стара.Сором'язлива, горда, наче дівчина,Я шепіт її чую з верховіть :- Ні, не розпуста це, а свідченняКохання вірного і довгого, як вік.Пробач мені, Берізко, ту провину,Що погляду не можу відвести,Бажаю, щоб ніяка хуртовинаНіколи не змогла б вас розвести.Розповідатиму про вас усюди,Як біла заздрість душу дістає :Кохали б одне одного так люди !І так цінили почуття своє !
Читати далі